Сафо-Бора - Private (OLD)

Якщо раптом, ви читаєте цей пост і у вас в голові є питання, буду рада, якщо ця сторінка стане знаком для вас. Одразу напишу, що я не психолог і не маю ніякого професійного відношення до психології. Все написане є лише моєю думкою і може бути не вірним. Вам НЕ здається, якщо:Кожен день відбувається щось різне. Вас крутить. Ваша друга половинка насипає вам різне. То ви гарна /гарний. Чудовий/чудова. Ідеал. То чмо і мразота. Щось різне крутить в животі. То ви мрієте. То виживаєте. То ви у казці. То в багні. У вас не має часу, на те, що ви любили. Ви туди більше не ходите. Ви наче і не любите це більше. Не ви так вирішили, просто так склалось. А може і ви так вирішили. Але ви це любили. Щось. А тепер не любите. Наприклад, просто погуляти неспішно у парку. Сам/сама. Навіщо це? Треба швидко бігти додому. Чому швидко? - Просто треба швидко. Ви інколи у капцях сидите на вулиці і чекаєте поки заспокоїться. Ви не знаєте, що буде завтра Ви не розумієте, що було сьогодні Ви почали хворіти. Пості

Сьогодні до мене на вулиці підійшов чоловік у чорній куртці і чорних штанах. Звичайно вдягнений, звичайний чоловік. Тільки коли він заговорив до мене - по зубах (а точніше їх відсутності) я зрозуміла, що щось трохи не так. Підійшов - сказав, що з Донецької області. Що лишився без житла. Попросив допомогти. У мене не було з собою готівки. А у нього не було картки… Я запропонувала на заправці купити йому хот-дог і каву. Він дуже зрадів. По дорозі до заправки, майже поряд, було "Сільпо", і у мене миттєво народився чудовий план, і я ще не встигла подумати, а вже промовила: «Давайте підемо купимо молока, хліба, яєць - у "Сільпо" краще, ніж на заправці». І от ми у "Сільпо". Я чекаю біля каси… Пройшло пару хвилин. На касу підходить чоловік у чорній куртці з кефіром, сосисками і хлібом. Стою я і говорю: «Ну добре, давайте я заплачу». Він підіймає голову і каже: «У вас все добре?» БЛІН. Я майже заплатила якомусь іншому чоловіку за продукти. БЛІН. Ааааааа. Я просто

Птиці в міфології займають важливе місце у багатьох культурах світу, часто символізуючи різноманітні аспекти життя, духовності та всесвіту.

Чомусь зловила себе на думці про протиріччя та війну людини з природою. Р ефлексія на тему взаємовідносин.

Я деякий час експериментувала з AI для генерації тексту. Що я помітила, він дійсно дуже крутий для написання шаблонних листів і повідомлень. Класичних повідомлень. Коли все чітко. Кожне слово виважене. Але я стала помічати, що з часом я почала розпізнавати - текст людина писала сама, чи згенерувала. Я пробувала додати контекст і сказати, що текст має бути у дружній формі, і наприклад додати жарт. Але все одно, це так помітно.

«Аня - біля вікна», так у мене підписана Аня з якою познайомилася, десь рік до війни. «Біля вікна», бо познайомилися в лікарні і так легше запам‘ятати, хто саме де, коли дописуєш місце розташування ліжка. Вона з Ромни (Сумська область) Вона чарівна. Вона добра. Сьогодні у мене на телефоні засвітилося «Аня…» - я взяла трубку. Вона ледве говорила. Постійно повторювала: «Боженька уберіг». Коли я почала щось розуміти - почула, що її племінник зранку вийшов з дому і йшов до школи (4 клас). Не встиг дійти, як прогримів вибух. Влучання у школу. Швидко добіг назад. Боженька уберіг. ________ Я плачу і плачу.

Дуже тяжко говорити про якісь хороші моменти - коли живеш у війні. Коли кукуха уїхала. Коли все навколо ірраціональне. Я людина яка дуже багато рефлексує. Дуже багато думає і пропускає через себе все. Я постійно думаю. Аналізую. Розмовляю сама з собою (не в голос, don’t worry) Один момент хороший все таки помітила - за останні 1,5 року я перестала бути раціональною. Перестала бути правильною і зваженою. Я не знаю, що буде завтра і тому абсолютно не боюся жити тут і сьогодні. Наприклад, раніше - я переживала, якщо, а раптом я запишу пісню з такими словами. Чи таким відео, чи напишу такий текст.  А потім..  як це буває завжди.. Щось змінеться. Я стану іншою. І актуальне - стане не актуальним. А важливе стане - рутиною. І я так парилася. Так переживала. Їздила у Індію, розібратися із законами Всесвіту 5 років назад. (Доречі, людини який організовував той ретріт вже не має в живих). Про що хотіла сказати - про хороше. Мені здається хороше в тому, що життя таке цінне під час війни. Так змі

Привіт. Після дууууууууже довгої паузи хочу продовжити вести свій блог. Дякую тим, хто інколи сюди заглядає. Дуууже багато змінилось. Багато з того, що писала раніше - зараз не актуально. Дякую, що завітали на мою сторінку! Тут я буду ділитися своїми думками стосовно технологій, людей і відчуттів - українською мовою. Дякую Вам!  Все змінилось. Взагалі все.

Закінчила (НАУ) Авіаційний Університет за спеціальністю "Інформаційні технології" у 2010 році. З 2008 року працювала інженером з автоматизації, тестувальником, Python розробником у компаніях Crytek, 3Shape та багатьох інших ( https://www.katerina-it.com/ ). Знімаю відеокліпи та пишу пісні - під псевдонімами Джетнет та Сафо-Бора ( http://borathink.blogspot.com/2015/10/blog-post.html ). Мої захоплення включають аюрведу, подорожі та вивчення англійської мови.  

Так получилось, что за последние пару лет я посетила несколько разных коворкингов, лекций по развитию личности, изучала рейки ( вид нетрадиционной медицины, в котором используется техника так называемого «исцеления путём прикасания ладонями» ), пранаямы ( особая техника дыхания ), слушала очень много семинаров по развитию и познанию души и тела.  И вообще заметила, что сейчас такой тренд идет на "познание СЕБЯ". ...Полюбить СЕБЯ. ...Простить СЕБЯ (простить своих родителей) и познать СЕБЯ.. ..."Люди-зеркала" - и зеркалят нам то, что есть внутри НАС. И получается как-то так, что очень многие замыкаются и словно "уходят в СЕБЯ". Разобраться с СОБОЙ... Побыть с СОБОЙ... И остаются в этом состоянии на долго. Ходят на курсы по развитию годами. Десятилетиями копаются в себе. Но точно ли это прям правильно-правильно? Не эгоизм ли это ? Выстраивать отношения с людьми - сложнее в разы: Готовить кофе, завтрак,о

Тадж Махал Внутри – две могилы, в которых лежат шах и его любимая жена. Тяжелое место. Очень-очень красивое, но тяжелое. Я ехала сюда специально на автобусе всю ночь.

7 Октября  2017 Индия Мы целый день были в пути - у нас был очень крутой подьем на  Ямунотри  (святое место паломничества индуизма в Гималаях у истоков священной реки Ямуны, расположен на высоте 3293 метров над уровнем моря) По дороге на вершину  (6-километровая пешая тропа) я  даже почти не фотографировала - там на столько бедно и тяжело живут "что хотелось это все скорее забыть". Когда мужчины покупались в теплых источниках и вернулись вниз - мы поехали "на ночлег". А ночевать нас привезли в какое-то место для кочевников.  Это было очень ужасное место.  Просто отвратительное.  Хотелось помыться и просто лечь спать.. Но постель была без простыни - не ясно было, кто раньше до нас укрывался этим одеялом... Стоял сильный запах.  Дуло с окон.  (А мы были не подготовленные - без спальных мешков и термо-белья) С крана текла ледяная вода (с гор).  На стенах жучки и паучки.  Под подушку даже боялись заглянуть....  Просто ужас. В тот

Бывает такое, что встречаешь человека и понимаешь, что это подарок судьбы. Как глоток свежего воздуха. Так в моей жизни несколько лет назад появилась Наталья Покатилова. Попалось случайно видео, где она рассказывала о том, что у женщины должны быть длинные волосы и почему так... Сейчас все кричат о равноправии и феминизме, а у меня внутри такой бунт против этого жуткий. Никогда не видела девушек, которые считают по-другому - счастливыми. Мантра "Я все сама". Обязательно брюки и угрюмое лицо железных леди. У меня много подружек "все сама" и я не помню, чтоб видела их по настоящему счастливыми. Да они могут себе позволить - САМОСТОЯТЕЛЬНО пойти в ресторан или покупать что-то красивое и дорогое или путешествовать - но они воют от одиночества. Даже если рядом есть мужчина - они "задавят" его. Вообщем я никогда не была за феминизм и меня пугает то, что сейчас с нами происходит. В интернете так много всяких тренингов... Меня все это &quo

5 месяцев назад я стала удаленным Python разработчиком. Я так этим гордилась. Мне казалось я перешла на новый уровень, стала крутой. Могу ездить куда захочу. До этого я, как заводная, мчалась каждое утро в офис и нервно смотрела на часы, если попала в пробку. Сменив работу в офисе на удаленную, мне казалось, я изменила свою жизнь кардинально. Я сразу решила для себя, что не буду сидеть дома - дома скучно одной и постоянно отвлекает "ой покушать быстренько сделаю", "ой постираю"... Напечатала список коворкингов которые есть в Киеве - отметила галочкой где хочу побывать и начала ездить куда хочу. Где-то оставалась на подольше и даже брала абонемент на месяц, где-то была всего пару раз. Для меня было важно: Уют и рабочая атфосфера  Тишина  Возможность комфортно поговорить по скайпу  Окружение и ребята рядом Парковка  Близость к дому, оптимальное время на дорогу, возможность объехать пробки и т.д Цена  Вкусный кофе  Принтер  Я была в: Regus