Сьогодні до мене на вулиці підійшов чоловік у чорній куртці і чорних штанах. Звичайно вдягнений, звичайний чоловік. Тільки коли він заговорив до мене - по зубах (а точніше їх відсутності) я зрозуміла, що щось трохи не так.
Підійшов - сказав, що з Донецької області. Що лишився без житла. Попросив допомогти.
У мене не було з собою готівки. А у нього не було картки…
Я запропонувала на заправці купити йому хот-дог і каву.
Він дуже зрадів.
По дорозі до заправки, майже поряд, було "Сільпо", і у мене миттєво народився чудовий план, і я ще не встигла подумати, а вже промовила: «Давайте підемо купимо молока, хліба, яєць - у "Сільпо" краще, ніж на заправці».
І от ми у "Сільпо".
Я чекаю біля каси…
Пройшло пару хвилин.
На касу підходить чоловік у чорній куртці з кефіром, сосисками і хлібом.
Стою я і говорю: «Ну добре, давайте я заплачу».
Він підіймає голову і каже: «У вас все добре?»
БЛІН. Я майже заплатила якомусь іншому чоловіку за продукти. БЛІН. Ааааааа.
Я просто не дуже роздивилася і не запам'ятала «свого»… І по статурі схожі.
Цей посміявся і пішов.
Я стою червона від сорому.
Думаю: «Блін, мабуть, це якийсь урок від Всесвіту. Але соромно».
Потім думаю собі - Якщо зараз я побачу, що «мій» взяв алкоголь, одразу виходжу і йду.
Поки я думала, на касу підійшов «мій».
Жінка на касі почала пробивати продукти.
Була лише їжа. Все наче ок.
Але..
(мені навіть соромно про це писати)
Він взяв дуже багато.
Прям дуже.
Була велика черга. На мене дивилася касир, і мені стало соромно сказати: «Це і це відміняйте».
Я розгубилася.
Я заплатила і пішла. Дуже було неприємно, від того, що я не змогла відстояти себе на касі.
Сподіваюся, я допомогла цьому чоловіку, і він використав цей шанс правильно.
Якщо ні - мені дуже шкода.
Я відчула, що дала більше, ніж можу. Віддала від себе / зі своїх ресурсів.
І було відчуття, що чоловік скористався мною. Просто проявив наглість.
Але урок сильний. Мені соромно, і я злюся.
Для мене це урок про кордони і вміння допомагати з розумом. Навіть про мою трохи інфантильність.
P/S
Підійшов - сказав, що з Донецької області. Що лишився без житла. Попросив допомогти.
У мене не було з собою готівки. А у нього не було картки…
Я запропонувала на заправці купити йому хот-дог і каву.
Він дуже зрадів.
По дорозі до заправки, майже поряд, було "Сільпо", і у мене миттєво народився чудовий план, і я ще не встигла подумати, а вже промовила: «Давайте підемо купимо молока, хліба, яєць - у "Сільпо" краще, ніж на заправці».
І от ми у "Сільпо".
Я чекаю біля каси…
Пройшло пару хвилин.
На касу підходить чоловік у чорній куртці з кефіром, сосисками і хлібом.
Стою я і говорю: «Ну добре, давайте я заплачу».
Він підіймає голову і каже: «У вас все добре?»
БЛІН. Я майже заплатила якомусь іншому чоловіку за продукти. БЛІН. Ааааааа.
Я просто не дуже роздивилася і не запам'ятала «свого»… І по статурі схожі.
Цей посміявся і пішов.
Я стою червона від сорому.
Думаю: «Блін, мабуть, це якийсь урок від Всесвіту. Але соромно».
Потім думаю собі - Якщо зараз я побачу, що «мій» взяв алкоголь, одразу виходжу і йду.
Поки я думала, на касу підійшов «мій».
Жінка на касі почала пробивати продукти.
Була лише їжа. Все наче ок.
Але..
(мені навіть соромно про це писати)
Він взяв дуже багато.
Прям дуже.
Була велика черга. На мене дивилася касир, і мені стало соромно сказати: «Це і це відміняйте».
Я розгубилася.
Я заплатила і пішла. Дуже було неприємно, від того, що я не змогла відстояти себе на касі.
Сподіваюся, я допомогла цьому чоловіку, і він використав цей шанс правильно.
Якщо ні - мені дуже шкода.
Я відчула, що дала більше, ніж можу. Віддала від себе / зі своїх ресурсів.
І було відчуття, що чоловік скористався мною. Просто проявив наглість.
Але урок сильний. Мені соромно, і я злюся.
Для мене це урок про кордони і вміння допомагати з розумом. Навіть про мою трохи інфантильність.
P/S
- Чому я не сказала йому: «Купіть лише це і це» - а я не знаю чому. Я була впевнена, що він візьме лише молоко, яйця..
- Чому я не пішла в магазин разом з ним і чекала на касі - я була з собакою, всередину не пускають з тваринами.
Comments
Post a Comment